Болючий ювілей земельної реформи

- Скажіть, як просувається процес реформ в аграрному секторі? Прискорено чи черепашачею ходою?

- Як можна говорити про прискорення реформ, якщо донині законодавчо не визначено мету, етапи, завдання та механізми правового, економічного, фінансового і соціального розвитку реформ в Україні, а також шляхи їх забезпечення та реалізації? Адже кожна держава, проводячи земельні та аграрні реформи в національних інтересах, накреслювала цілі та шляхи своїх реформувань, бачила їх перспективи. Всі реформування супроводжувалися землеустроєм. Здійснювана в Україні "земельна реформа" не супроводжувалася відповідними заходами.

Усупереч здоровому глузду і народній мудрості, яка заповідає сім разів відміряти і лише один відрізати, в Україні розділили близько 26 мільйонів гектарів, у тому числі 18 мільйонів гектарів родючих великих полів, майже на сім мільйонів шматочків землі (переважно на папері, бо більшість полів не розмежовано). До селянських наділів унаслідок цього потрапили не лише крутосхили, заболочені та природоохоронні землі, а й ті, що підлягають забудові, видобутку корисних копалин тощо. Фактично вийшло - "сім разів різали, а раз відміряли".

- У чому коріння проблеми?

- Так звані "реформи", про які ведемо багато розмов, починались із різних пропозицій від запровадження "земельних бонів" аж до відомого лозунгу "Селянам - землю, а робітникам - заводи і фабрики". Кожний крок проходив у великому протистоянні. Їх, до речі, проводила стара номенклатура, яка постійно на когось оглядалась.

Але щоб не перекладати провини за реформування лише на Президента України та його укази, треба заради об'єктивності нагадати, що він забезпечував виконання відповідних законів та постанов Верховної Ради.

Ще у радянські часи - 18 грудня 1990 року - Верховна Рада Української РСР прийняла постанову "Про земельну реформу", якою оголосила всі землі Української РСР об'єктом земельної реформи. В січні 1992 року було конституційно впроваджено поряд з державною і приватною власністю на землю ще й - колективну, форму якої не було і не має в жодній країні світу.

У березні 1992 року Верховна Рада України постановою "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" зобов'язала відповідні органи забезпечити здійснення земельної реформи і запровадити колективну і приватну форми власності. У лютому того ж самого року було прийнято Закон України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", звідкіля розпочалось визначення майнового паю кожного члена КСП. Тоді селянам казали, що ви маєте частку в кожному тракторі, машині та корові, а їх поділити на шматочки неможливо...

Ставши президентом України, Л. Д. Кучма 10 листопада 1994 року видав Указ за N 666 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва".

Однак здебільшого робота зводилася лише до формальної зміни назв колективних господарств, передачі їм землі в колективну власність. Погіршувалась ситуація через нестабільність грошової одиниці та відсутність обігових коштів. Збільшувались борги через неадекватне бартерне авансування пально-мастильних матеріалів, добрив, засобів захисту рослин, техніки тощо. Багато земель не засівалось. Земельні сертифікати лежали в сейфах, а села руйнувались.

Не було жодних передумов до масового створення нових ефективних приватних господарств, наприклад таких, які існують у Франції чи Німеччині.

Після чергового обрання Л. Д. Кучми президентом України було прийнято новий Указ "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 року, відповідно до якого планувалось здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року КСП на засадах приватної власності на землю та майно.

- Наскільки нині поліпшилася ситуація у галузі?

- За оперативною інформацією, в ході реформування аграрних відносин на базі 11,3 тис. колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) створено понад 16 тис. нових різних агроформувань.

Крім того, налічується близько 43 тис. фермерських господарств, які використовують 4,3 млн га земель, та понад 4 млн особистих селянських господарств -понад 6 млн гектарів.

Низка новоутворених господарств почувають себе досить добре в сучасних ринкових умовах внаслідок проведених реформ. При цьому земля товарного виробництва здебільшого використовується на умовах оренди не селянами. Водночас позитивним є те, що відповідно до договорів оренди власники земельних паїв, серед яких більшість пенсійного й передпенсійного віку, почали одержувати орендну плату. Лише у цьому році передбачається виплатити власникам земельних паїв майже 4,5 млрд грн, що становить в середньому по країні 2,7 відсотка їх вартості.

Незважаючи на позитивні перетворення, селяни змушені повсюдно віддавати свою землю лише в оренду. А що вони підписували в договорах, то й самі не знають...

Така некерована передача земель сільськогосподарського призначення під виглядом "інвестиції" в довгострокову оренду великим компаніям, у тому числі іноземним, вказує на намагання заволодіти землями селян. Ця категорія потенційних покупців з нетерпінням очікує на зняття мораторію на купівлю-продаж земель сільгосппризначення та на прийняття пропонованого законопроекту "Про ринок земель". Їм також підходять гарантії довгострокової оренди до 50 років (допоки не вимруть вільні українські селяни) або продовження мораторію ще на багато років.

За наявності таких та інших проблем автоматично застосовувати ринкові земельні відносини, які діють у Європі чи Америці, на що полюбляють посилатися наші "реформатори", без створення дієвих систем і механізмів для захисту національних інтересів та можливості виправити допущені прорахунки є не лише шкідливим, а й злочинним.

- У нас кажуть: майбутнє за власним бізнесом. Якою всі ці роки була політика щодо реформування малих селянських господарств?

- Майже ніякою... Адже загалом в аграрному секторі особистими селянськими господарствами у 2008 році вирощено 98 відсотків загального врожаю картоплі, 86 відсотків овочів, 85 відсотків плодів і ягід, 21 відсоток зерна, 14 відсотків цукрових буряків та 19 відсотків соняшнику. Вироблено 50 відсотків м'яса, 82 відсотки молока, 43 відсотки яєць.

Тому сучасний стан земельних відносин та використання земель в Україні вимагає нагального впровадження комплексних і системних радикальних заходів, спрямованих на виправлення допущених помилок, становлення ринкових земельних відносин, формування системи захисту прав усіх суб'єктів права власності, користування та розпорядження землею. Важливо впровадити механізм, щоб перші трансакції (включаючи зміну цільового призначення) із земельними ділянками (паями) і тими, що належать до державної і комунальної власності, проходили б лише через відповідну державну установу.

Для цього також потрібне грунтовне впорядкування органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань земельних ресурсів і природокористування. Одночасно потребує посилення відповідальності, зокрема кримінальної, за порушення чинного законодавства, особливо вимог мораторію на відчуження землі під час його дії та низка інших заходів, які лише в комплексі дадуть відповідь на існуючі проблеми.

Поряд з цим треба підвищити роль місцевого самоврядування у формуванні елементів інфраструктури аграрного ринку, розвитку кооперації та підприємництва у сільській місцевості, особливо малого і середнього бізнесу, що сприятиме зайнятості населення на селі.

- Як вийти з такої скрутної ситуації?

- Розв'язання цих та інших наявних проблем передусім потребує термінового прийняття Верховною Радою України відповідної національної регуляторної політики, яка повинна бути обов'язковою до виконання та плануватись не менше ніж на 25 років.

Проте, враження таке, що Верховній Раді України краще продовжувати мораторій та терміни приватизації ділянок, якими споконвіку користуються громадяни в межах населених пунктів, ніж приймати потрібні українському народові програми і закони. Можливо, й на місцях така ситуація комусь вигідна.

Слід діяти рішучіше, наприклад, так, як Кабінет Міністрів, почавши розрубувати гордіїв вузол штучно створених проблем з видачею людям довгоочікуваних держактів на право власності на землю.

Сподіваюсь, що здорові й розумні сили візьмуть верх і нам вдасться, вдосконалюючи процес реформувань, рухатися вперед, розбудовуючи сильну, в тому числі аграрну, Українську державу.

http://www.ukurier.gov.ua/index.php?articl=1&id=8006