Персональна сторінка Коваліва Олександера Івановича
Головна Статті Інші Реальний початок реформ...
Реальний початок реформ... PDF Друкувати Електронна адреса
Статті - Інші
Написав Oleksander Kovaliv   
П'ятниця, 29 січня 2010 23:16
Головна стаття
Реальний початок реформ...
Page #
Всі сторінки


 - Звичайно, ні. Повний кадастр землі (є такий термін) включає кількісний і якісний її склад, хто нею користується, яка її економічна вартість в тому чи іншому регіоні. Ми вперше в себе запровадили земельний банк даних по територіях всіх місцевих Рад і в розрізі населених пунктів. В комп’ютер введено землекористувачів та їхні ділянки майже із 90 видами угідь. Зараз уточнюємо межі територій Рад, коригуємо банк інформаційних даних. В умовах активної дії земельного законодавства без чіткої наукової організації нашої служби годі сподіватися на позитивні результати. Хочеться, щоб на це звернули увагу виконкоми міських та селищних Рад.

 - Якщо бути послідовним у відповідях на запитання, то наших дописувачів таких як Я. Семчук, С. Драбчук із Коломийського району, дуже цікавить питання земельного устрою.

 - Земельний устрій території набагато ширше поняття, ніж визначення сівозмін або впровадження системи землеробства. Оскільки немає жодної місцевості схожої одна на одну, не може бути дублюючого землеустрою. Взагалі не помилюся, коли скажу, що це творча робота. Виконується вона за мудрим правилом: сім раз відмір, а раз відріж. Адже розкорчувати ліс, висушувати мочари, нарізати дороги, зводити житла, розташовувати підприємства відносно легше, ніж пізніше все це руйнувати, зносити шкідливі виробництва, садити дерева, відновлювати природу. Отож до цієї відповідальної роботи поряд з кваліфікованими спеціалістами треба залучати дбайливих господарів, яким не байдуже те, що робиться на їх землі.

 - Коли найкраще займатися землеустроєм?

 - Сесія обласної Ради народних депутатів 20 квітня (1990) прийняла першочергове рішення про прискорення згаданої земельної реформи в нашому регіоні. Для цього, як зазначено вище, терміново закінчуємо визначення території місцевих Рад, уточнюємо бази даних. Проведено наради-семінари із спеціалістами агрооб’єднання, керівниками місцевих Рад, колгоспів, радгоспів, про що інформувала читачів "Галичина". Крім практичних рекомендацій, зобов’язано виконкоми райрад підготувати і подати до першого червня пропозиції щодо земельно-територіального устрою, передусім про збільшення розмірів присадиб та бажання вести фермерське чи селянське господарство. Такі заходи необхідні, аби протягом осені-зими передати в натурі потенціальним господарям необхідні ділянки.
 - Під час поїздок по районах вас, Олександре Івановичу, певне запитували, як бути сім’ям, котрі живуть спільно, але хочуть вести господарство окремо? Про це цікавляться М. Боднар, С. Старчевський із Галицького району.

 - Виконкомам місцевих Рад на нарадах і семінарах дано роз’яснення: взяти на облік такі сім’ї, котрі хочуть створити власну господарку. При наявності земельних ресурсів на території Ради позитивно розв’язувати такі питанні: давати можливість будуватися.

 - М. Депутат, П. Мисик, Л. Міщенко з Тисмениці пишуть: "Як правило, раніше під житлове будівництво відводилося 7-8  соток. Чи не замало цього?".

 - Не розумію чому, господарські керівники, працівники архітектурної служби так вперто створюють дефіцит із планами під забудову? Існуюче законодавство дозволяє в сільській місцевості давати для цього до 12 арів. На мій погляд і цю цифру слід було подвоїти. Таку пропозицію я подав до республіканського законопроекту. Сподіваюся, вона буде врахована при схваленні Земельного кодексу на сесії Верховної Ради УРСР. Сумнозвісна теорія компактної забудови призвела до ліквідації хуторів, відірваності населення від землі. Мабуть, слід всіляко заохочувати тих, хто бере в оренду хутір, будується там, даючи йому друге життя.

 - Що ви можете відповісти тим, кого цікавить, чи має право власник продати свою землю або передати у спадщину?

 - Законодавство виключає купівлю-продаж, дарування, заставу, самовільне захоплення, обмін земельних ділянок і навіть передбачає притягнення до цивільної, адміністративної, кримінальної відповідальності. Всі площі, надані громадянам для ведення селянського, особистого підсобного господарства, будівництва, садівництва і тваринництва, дачного призначення, а в разі спадку чи придбання будинку і для розвитку традиційних народних промислів закріплюється за ними в довічне володіння. В цьому випадку діє право на успадковану землю згідно з існуючим порядком.

 - Серед наших дописувачів є такі, хто хоче знати, чи можна тепер забирати собі дідівську садибу?

 - Основи законодавства розпочали діяти з 15 березня цього року. Все, що вирішувалося дотепер, було законним. Тож немає підстав вимагати повернення правітцівщини. Тим часом в окремих випадках, де ситуація не торкається прав землекористування інших громадян, місцеві Ради спроможні вирішувати назрілі проблеми на основі здорового глузду, в інтересах спадкоємців.

- Отже, все робиться для того аби раціонально використовувалось наше національне багатство - земля. Треба тільки давати її в надійні руки і тим, хто хоче трудитися в поті чола, змушуючи її працювати на себе, суспільство.

 - Ефективність закону "Про землю" ми відчуємо відразу, якщо спільно з місцевими органами управління в першу чергу, крім всього іншого, забезпечимо наділами малоземельних господарів, які роками оббивають пороги кабінетів керівників господарств з проханням надати їм хоч клаптик ґрунту. Повинна взяти гору соціальна справедливість, на що спрямовані зусилля новообраних Рад народних депутатів. Бо ж відомо, що гектар присадиб чи колективних садів дає продукції більше, ніж гектар польових площ колгоспів і радгоспів, до того ж екологічно чистої продукції. Зрештою газда, який має ділянку, не допустить ерозії, виснаження, забруднення чи отруєння ґрунтів. А це головна передумова наведення істотного порядку на землі.

 - Олександре Івановичу, можна зробити висновок і позитивно відповісти на численні запитання читачів: нарешті прийшов довгожданий кінець монополії на землю!

 - Безумовно! З першою борозною на новій ниві з’явилося переконання: спільними зусиллями ми виростимо щедрий урожай зерна, садовини і городини там, де не росло нічого, а якщо і росло, то викликало більше співчуття, ніж оптимізму в забезпеченні прилавків магазинів продуктами харчування. Правда, адміністративна система не квапиться розлучатися з правом монопольного володіння землею. Але цьому настає крах.

З Богом, краяни, до праці, достатку, благополуччя і миру!

Розмову вів Віктор ГЛЯНЦЕВ.



Останнє оновлення на П'ятниця, 29 січня 2010 23:26
 
© 2024 kovaliv.kiev.ua. Всі права захищено.
© 2008 Копіювання тексту без вказання лінку на орігінал - заборенено!