Генезис суб’єктності алгоритму
користування природними об’єктами права власності Українського народу
Розв’язання проблематики із захисту власних прав на володіння, користування і розпорядження землею та її природними ресурсами як природними об’єктами права власності Українського народу в усіх сферах життєдіяльності ― від дій будь-якого ворога на «внутрішньому гібридному фронті», що породив проблеми монополії й корупції, має відбуватися прозоро, правдиво і відповідально. Пошук дієвих форм, методів і засобів протидії такій внутрішній і зовнішній агресії, особливо тепер, ― залишається надважливим і невідкладним завданням «людини третього тисячоліття» як ключовим.
Стан глобалізації і відкритих та прихованих протирічь, в якому знаходяться спільноти світу (включно із воєнним геноцидом рф на теренах України), а також окремі «клани» і «нелюди», особливо тепер, вказує на те, що для формування «людини третього тисячоліття» надважливу роль відіграє Космічна сутність (природний порядок) та реально проявлений український норов 2014 року, особливо після 24 лютого 2022 року, який розбудив все цивілізоване людство. Генетична основа буття українського етносу на предковічній українській землі проявила притаманні інваріантні риси, які знаходяться в стані: життєдайної людяності, космічного першопрохідництва; інноваційної винахідливості; гармонії мислення і творчої наснаги, що генетично і духовно переходять (проявляються) крізь суб’єктність поколінь славетних предків етнічних українців, їх сімей, родин і родів…
Інваріантні риси як стан розвитку новітніх інтересів етнічних українців, що виступають еталоном життєдіяльності для всіх повноправних громадян України, є дієвими, оскільки вони “натуральні” і базуються на цілковитій узгодженості із засадами конституційно вмотивованих імперативів.
Практичний розв’язок наявних проблем у земельних відносинах і в природокористуванні значною мірою залежить від спроможності осмислення конституційних прав людини-громадянина (разом — “Український народ”) як головного суб’єкта земле- і природокористування та від оперативності втілення Радою національної безпеки і оборони України та Верховною Радою України, науково обґрунтованих комплексних і системних заходів “Нової парадигми звершення земельної реформи в Україні”.
Науково-обгрунтовані автором (Одесандер Ковалів) нові знання конституційного земельного прагматизму, з позиції національних інтересів етно-українців, ― стали платформою правової пріоритетності збалансованого використання природних об’єктів як основного національного багатства в Україні. Детальніше в черговій науковій статті: "Генезис суб’єктності алгоритму користування природними об’єктами права власності Українського народу" (Науково-практичний журнал "Збалансоване природокористування", 2024, № 2, С. 23–32).