Банк повинен об'єднувати і координувати діяльність усіх органів виконавчої влади, до яких віднесені компетенції та функції щодо управління, реєстрації, регулювання та контролю в галузі земельних відносин і природокористування та інші. Одночасно із створенням Банку повинна впорядкуватися структура і функції ряду центральних органів влади та облдержадміністрацій.

Передбачається, що Банк матиме як горизонтальні, так і вертикальні відповідні структури і здійснюватиме необхідні взаємовідносини з іншими органами державної влади. Діятиме спеціальна Наглядова рада Банку.

Регіональні відділення Банку повинні виконувати основний об'єм завдань, покладених на Банк.

Діяльність Банку та його відділень у регіонах і на місцевому рівні також має націлюватися на:

• забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги;
• проведення фінаннсової, цінової, інтервеційної, податкової та іншої економічної політики держави;
• забезпечення економічної, інформаційної безпеки у сфері земельних відносин та природокористування;
• перспективного розвитку території тощо.

Враховуючи існуючий стан природокористування в Україні, а також оцінюючи фактично відведену роль держави в цьому процесі, і в разі прийняття органами влади пропонованих засад буде негайно подано пропозиції про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу України та інших законів, а також підготовлено нові законопроекти та конкретні механізми їх реалізації.

Деякі складові кроки в аграрному секторі економіки.

Держава сама вказала кому і скільки безплатно подарувати (через колективізацію, паювання та видачу державних актів) земель сільськогосподарського призначення. Кабінет Міністрів України визначив ціну кадастрових гектарів, не гарантуючи вказану їх вартість у сертифікатах. Трансакції з земельними частками(паями), здійснені в 1999 - 2000 рр. (понад півмільйона) підтвердили це, адже жоден пай не було продано за вказаною вартістю.

Селянин для того, щоб купити ще один пай в сусіда, повинен сто років складати щорічну орендну плату (1%), а комерційний банк при існуючих банківських ставках за три – чотири роки прибере такий пай до своїх рук.

За таких умов перші трансакції з земельними ділянками, переданими безкоштовно в приватну власність, і тими, що належать до державної і комунальної власності мають проходити лише через Державний (Національний) банк землі та її природних ресурсів. Наступні, включаючи іпотеку, можуть здійснюватися через комерційні банки.

Форсування пропонованої в Україні іпотеки і “цивілізованого ринку” родючих земель як панацеї – також напівправда. В розвинутих країнах продаються цілі господарства (ферми), а не просто шматочки-паї.

Відсутність комплексного землеустрою і формування цілісних мінімально неподільних земельних лотів – господарських одиниць привело не лише до проблем господарювання (не вирішено долю непропайованих земель, переданих в колективну власність, виведення з інтенсивного обороту понад 5 мільйонів гектарів деградованих угідь), але й до хаотичного (начебто добровільного виходу) одержання кусочків землі в натурі тощо.

Тому необхідно негайно розробити і реалізувати нові позавідомчі екологічно- та економічно- обґрунтовані комплексні землевпорядні схеми та проекти перспективного й поточного розвитку всіх адміністративних територій, кожного населеного пункту, кожного існуючого землекористувача та інші заходи.

Внаслідок пропонованого буде забезпечено умови вільного господарювання та господарської ініціативи. Для цього буде створено господарствам – учасникам реалізації державної програми найкращі умови дешевого довгострокового кредитування та гарантій збуту виробленої продукції.

Сільське господарство України орієнтуватиметься на виробництво екологічно чистої  продукції рослинництва і тваринництва на приватній основі. Особлива увага приділятиметься вітчизняним енерго- та вітамінозберігаючим холодильним технологіям.

Створюватимуться необхідні умови для вільного і повного забезпечення такою продукцією потреб внутрішнього ринку на конкурентній основі. Здійснюватиметься закупівля на ринковій основі сільськогосподарської продукції для потреб держави, включаючи демпферні, стратегічні запаси довготермінового зберігання.

Розвиток агропромислового комплексу буде спрямовано на максимальне виробництво і реалізацію на зовнішніх ринках продукції виробленої з вітчизняної сировини, особливо продуктів харчування.

В Україну буде вільно завозитись уся продукція, яку неможливо, або невигідно виробляти в Україні. Для цього буде впроваджено відповідні стимулюючі механізми.

Окремі штрихи поповнення бюджетів.

I рента (частка національного багатства) – сплачується всіма суб'єктами використання землі та її природних ресурсів (у тому числі державними і комунальними користувачами землі). Всі кошти надходять до Державного (Національного) Банку землі та її природних ресурсів (його відділень) і зараховуються на спеціальних рахунках у таких пропорціях:

на державному рівні – 30 %;

на обласному рівні та республіці Крим – 10 %;

на районному та в містах обласного підпорядкування (в розрізі рад базового рівня) – 60 %.

Усі кошти повинні використовуватися тільки за цільовим призначенням.

IV рента (монопольна рента) – утворюється внаслідок зваженої політики держави через оподаткування, квотування, митні, акцизні та інші збори. Ця рента є пріоритетом держави на внутрішньому і зовнішньому ринках, стимулює вітчизняне виробництво і націлена на захист вітчизняного товаровиробника та стимулює одержання всіх попередніх рент. Всі надходження внаслідок такої діяльності поступають до Державного бюджету.

Пільги на сплату земельних рент відсутні.

При цьому кошти на господарську діяльність, пов'язану з використанням землі та природних ресурсів (прямі підтримки, дотації) із державного бюджету не виділятимуться.

Передбачається, що реалізація пропонованого і функціонування Державного (Національного) банку землі та її природних ресурсів дозволить через три роки після його створення подвоїти Державний бюджет України.