Науково-виробничий журнал: “Землевпорядкування”  №3 (11)  2003

Земля та її природні ресурси – основа подальшої внутрішньої політики в Україні на рентній основі (реальна програма дій)

Адже відповідно до Конституції України лише земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу і являються основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави.

Слід підкреслити, що володіючи, користуючись і розпоряджаючись землею, одночасно здійснюється природокористування. Ці відносини нерозривно пов’язані між собою та з територією України.

Оскільки у приватній власності перебувають лише земельні ділянки, а не просто земля та її природні ресурси (основне національне багатство), то запровадження механізмів одержання збалансованих прибутків (доходів), в тому числі на користь суспільства внаслідок такого земле- та природокористування, має базуватися на новій рентній основі.

I Рента — це частина прибутку, яка сплачується всіма суб’єктами за використання землі та її природних ресурсів (частка національного багатства). Величина ставки даної ренти визначається в залежності від бонітету ґрунтів, якості води, рослинного і тваринного світу, цінних властивостей надр, місця розташування та інших природних факторів. Величина цієї ренти не може бути нижчою від другої ренти.

II Рента — це частина прибутку, яка надходить власнику ділянки внаслідок особистого використання чи передачі її в оренду. Величина цієї ренти не може бути нижче ставки банківського відсотка від реальної вартості ділянки.

III Рента — це частина прибутку, яка утворюється за додатково вкладену працю як додаткова винагорода за господарське ставлення до землі та її природних ресурсів. Ця частка прибутку повністю залишається працюючому товаровиробнику і оподаткуванню не підлягає.

IV Рента — це частина прибутку, яка утворюється в результаті монопольних дій. Ці питання регулюються на державному рівні, є виключним пріоритетом держави (у нашому випадку). Такі дії спрямовані на раціональне і ефективне використання землі та її природних ресурсів, розвиток вітчизняної видобувної, виробничої, заготівельної, переробної, торгівельної та іншої діяльності, на стимулювання попередніх рент і регулюються відповідним чинним законодавством.

Усі чотири ренти є взаємопов'язаними між собою та всіма учасниками, які використовують і споживають природні ресурси, та державою. Механізми визначення і функціонування їх мають бути основними і складовими при формуванні та генеруванні суспільно-економічних процесів.

Тому лише за умов реалізації відповідної внутрішньої регуляторної політики щодо використання землі та її природних ресурсів в комплексі з іншими заходами можливо виправити існуючий соціально-економічний стан і розбудувати правову державу, забезпечивши зростання добробуту в Україні.

У нашому випадку питання земельних відносин природокористування розглядаються багатогранно та комплексно в правовому, економічному, екологічному і соціальному планах із конкретизацією особливостей і властивостей тієї чи іншої території та цільового використання кожного квадратного і кубічного метра української землі.

Таке природокористування повинно бути платним для всіх, і мають діяти прозорі механізми одержання прибутків, а також вільні комерційні відносини при безпосередній участі держави.

Для впровадження пропонованих заходів, як основних і першочергових, необхідно:

• запровадити в системі банку даних багатоцільовий державний кадастр землі та її природних ресурсів і нерухомості, пов'язаної з ними, єдині державні реєстраційні системи нерухомості, які гарантуватимуть права власності, взяти курс на створення геоінформаційних систем;
• впровадити механізми визначення і функціонування земельних рент, які стимулюватимуть об'єктивізації ціни на земельні ділянки і природні ресурси та забезпечуватимуть захист інтересів суспільства, власників і користувачів, що використовують ці ресурси. Особливу увагу приділяти I-ій ренті, яка є пріоритетною для держави і диференціюється з іншими рентами.

В комплексі цих першочергових заходів необхідно законодавчо схвалити відповідну Національну (Державну) Концепцію і Програми, поставивши їх в основу всіх інших правових, економічних, соціальних, природоохоронних кроків владних органів (включаючи податкові та бюджетні). При цьому має здійснюватися розробка, затвердження і реалізація (обов'язкових до виконання) позавідомчих Державної, регіональних та місцевих Генеральних схем і проектів землеустрою та природокористування, перспективного і поточного розвитку всіх адміністративних територій, кожного населеного пункту тощо.

Одночасно необхідно створити запропонований нами Державний (Національний) Банк землі та її природних ресурсів (в подальшому Банк) як центральний орган виконавчої влади в цій діяльності, що реалізує державну політику земельних відносин між усіма суб'єктами (власниками і користувачами землі та її природних ресурсів) і державою на основі діючих структур, в тому числі Держкомзему.

Такий Банк, на відміну від інших банків, має містити банк даних і виконувати багатоцільові функції та завдання непритаманні комерційним банкам, в тому числі володіння, користування і розпорядження, які реалізуються через нову державну політику економічних відносин, включаючи рентні.

Функціонування Банку забезпечуватиме конституційні права всіх суб'єктів таких відносин і реалізацію згаданих Концепції та Програм, а також відіграватиме роль основного генератора і стимулятора формування Державного та місцевих бюджетів.

Особливий статус повинен мати Бюджет Державного (Національного) Банку землі та її природних ресурсів. Він має формуватися за рахунок частини відрахувань, передбачених новим Законом України “Про плату за землю та її природні ресурси” й інших надхожень, і не може бути меншим від обсягів для реалізації заходів, передбачених   Концепцією і Програмами подальших реформувань земельних віднисин і раціонального природокористування.

При цьому Бюджет Банку повинен стимулювати такі найважливіші завдання:

• забезпечення реалізації відповідних Концепції і Програм через здійснення конкретних заходів на рівні держави та в розрізі адміністративно-територіального устрою України;
• здійснювати роль інноваційного та інвестиційного фондів для учасників (земле- і природокористувачів), які активно реалізують згадані Концепцію і Програми;
• запровадження іпотечного кредитування та перших трансакцій на всі земельні ділянки, які передані безплатно із державної власності;
• забезпечувати економічне стимулювання ефективного використання і охорони землі та її природних ресурсів з точки зору національних інтересів;
• генерування зростання золотого і валютного запасу держави в частині зарахованої до нього частки Основного національного багатства і поповнення такого запасу;
• виконувати інші функції, передбачені Законом України “Про Державний (Національний) Банк землі та її природних ресурсів”.