Конституційна «земельна правда» – помирить всіх…Рівно рік тому 13 листопада 2019 р. було зареєстровано в Конституційному Суді України (КСУ) подання 46 народних депутатів України (Сергій Власенко) щодо офіційного тлумачення положень статей 13 і 14 та інших норм Конституції України. 4 листопада цього року було оприлюднено проєкт рішення, який, завдячуючи відкритості редакції «Дзеркала тижня», суддя-доповідач КСУ, кандидат юридичних наук Сергій Сас показав його.
Сьогодні (13 листопада 2020 р.) газета «Дзеркало тижня» надрукувала мою чергову статтю «Земельна правда і конституційна кривда» з акцентом на сутність головних нюансів конституційної «земельної правди», яку необхідно віддзеркалити в остаточному рішенні КСУ.Зокрема, на те, що законотворці в п. 2 ст. 78 Земельного кодексе України, перекрутили по-шулерські конституційне права «користування», шляхом підміни його сутності подібними термінами «поширюється», начебто, за умов «…якщо це поширення не порушує прав інших осіб». Фактично, закупоривши цей підступний трюк «якщо інше...», — до цього часу вищі ешелони державної влади (починаючи з 28 червня 1996 р.), та порушуючи права інших осіб — всіх громадян України (Українського народу), не забезпечили прямі вимоги чинних норм КУ, зокрема не розробили і не ухвалили на вимогу ч. 2 ст. 13 КУ спеціальний Закон України «Про право користування природними об’єктами права власності Українського народу». Насправді все це має ознаки прямого злочину на найвищих щаблях влади, оскільки право законодавчої ініціативи належить Президентові України, народним депутатам, а також Кабінетові Міністрів (ст. 93 КУ). Як наслідок, ми — всіх українці (Український народ), які конституційно — впродовж чверть століття (з часу прийняття Конституції України) вважаємося абсолютно вільними й повноправними громадянами незалежної держави і здобули в межах визнаних кордонів абсолютне право власності на найбагатшу в Європі землю та її природні ресурси (природні об’єкти) — основне національне багатство, мали б жити — у відповідному добробуті… Непревеликий жаль, — цього не відбувається дотепер, оскільки ми продовжуємо блукати в пустелі антиконституційного політиканства, корупції, само-пожирання і гібридного земельного невігластва… Мої науково-обґрунтовані пропозицій (також публічно розкриті в газетах: «Дзеркало тижня», «День») щодо реальних шляхів і механізмів реформування земельних відносин та природокористування, в тому числі «Інноваційні крок» надіслані через офіс Президента України ще 12 вересня 2019 р., поки що залишилися без належного реагування. Переконаний, що обґрунтуванні інновації у вигляді «кроків» інституційного забезпечення звершення земельної реформи в Україні як нової парадигми — з позиції національних інтересів — усіх громадян України, в тому числі й селян, доповнюють і підсилюють лише правильні (на моє переконання) напрацювання влади в цій царині, та мають передувати будь-яким цивільно-правовим земельним процесам. Звичайно, остаточне рішення — за суддями в нарадчій кімнаті КСУ. Щоб достукатися – до суддів КСУ – також, на шпальтах газети центральних органів виконавчої влади «Урядовий кур’єр» було (24 вересня 2020 р.) надруковано мою аргументовану статтю: Конституційна правда лікує земельні рани |