А НАМ — СВОЄ РОБИТИ...

Вперше науково обґрунтовано (Шакун В. І. і Ковалів О.І.) як доконаний факт те, що за результатами Всеукраїнського референдуму щодо проголошення незалежності України, який відбувся 1 грудня 1991 року на території України, всі громадяни України (Український народ) стали де-юре і де-факто співзасновниками незалежної суверенної держави і єдиними співвласниками національного багатства, що знаходилось і знаходиться в геопросторі України, особливо стосовно «землі та її природних ресурсів як природних об’єктів права власності Українського народу — «основного національного багатства» — в межах міжнародно визнаного державного кордону (станом на 1 грудня 1991 року), як це було задекларовано в Декларації про державний суверенітет Української РСР від 16 липня 1990 року, і на цій основі також — в Конституції України, прийнятій 28 червня 1996 року.

Жодної додаткової згоди від сусідніх республік (чи будь-кого іншого) на делімітацію і демаркацію визнаного державного кордону України (Української РСР) не вимагалося і не вимагається дотепер (можливе лише деяке узгоджене закріплення в натурі, винесення координат поворотних точок — при потребі, особливо після виходу українських військ на держаний кордон), оскільки аксіомою цього науково обґрунтованого твердження є такі незаперечні відомі факти:

◈ Кожна республіка в складі Союзу радянських соціалістичних республік (СРСР), який вважався унітарною (непорушною) державою, мала визначені чіткі кордони, свій (республіканський) суверенітет, власну Конституцію, де окреслювалось право на самовизначення, аж — до відокремлення.

◈ Українська РСР (Білоруська РСР — також), на відміну від інших республік, була на рівних правах з СРСР засновником і членом ООН як суверенна держава. Всі республіки, окрім РРФСР, мали свої зовнішньополітичні відомства.

◈ Для набуття права державного суверенітету РРФСР першою (12 червня 1990 року) прийняла Декларацію про державний суверенітет РРФСР в існуючих на той час кордонах з іншими республіками, в тому числі — з Українською РСР. При цьому Українська РСР підтвердила 16 липня 1990 року свій державний суверенітет (Декларація про державний суверенітет Української РСР) — також у межах існуючого кордону, який узгоджувався з кордоном (межею) РРФСР.

◈ На цій беззаперечній основі Верховна Рада України 24 серпня 1991 р. схвалила Акт проголошення незалежності України.

◈ За результатами Всеукраїнського референдуму щодо проголошення незалежності України, який відбувся 1 грудня 1991 року на території України, всі громадяни України (Український народ — в частині єдиного громадянства України) стали де-юре і де-факто співзасновниками незалежної суверенної держави і єдиними співвласниками національного багатства, що знаходилось і знаходиться в геопросторі України (Української РСР).

◈ Безапеляційно РРФСР визнала 5 грудня 1991 року Україну де-юре і де-факто незалежною державою в існуючих кордонах, тому жодних прав і будь-яких претензій чи зазіхань на суверенну територію в межах, визнаних світовим співтовариством, в тому числі РРФСР, в існуючих кордонах — не може бути ніяких ні домислів, ні жодної мови.

Саме на таких засадах, було прийнято Конституцію України, де Україна як республіка утвердилась неподільною, недоторканною, суверенною й унітарною державою, в якій земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони (скорочено «земля та її природні ресурси», а стисло «земля») повноправно проявились (де-юре) природними об’єктами виключного права власності Українського народу — основним національним багатством.

Тепер треба НЕГАЙНО «тут і зараз», не очікуючи закінчення війни, здійснити облік і реєстрацію в камеральних умовах (правовий «ДЖОКЕР» — в НАЦІОНАЛЬНІЙ КОМОРІ) абсолютної власності українців (Українського народу), починаючи з — основного національного багатства, що конституційно перебуває під особливою охороною держави — в міжнародно визнаних кордонах 1991 р.