Не ринок землі, а комплексні ринкові земельні вілносини...
В Інституті законодавства Верховної Ради України пройшло чергове засідання «круглого столу» на тему «Законодавчі основи формування національного ринку землі».
Копія з газети «Голос України» Науково-експертне обговорення земельної реформи 07.10.08 1 жовтня 2008 р. в Інституті законодавства Верховної Ради України відбулося чергове засідання круглого столу на тему: «Законодавчі засади формування національного ринку землі». Засідання відкрив директор інституту, член-кореспондент НАН України Олександр Копиленко, який відзначив системну роботу круглих столів та науково-практичних семінарів в інституті і, зокрема, підкреслив гостроту та злободенність законодавчого забезпечення найбільш вагомої складової національного багатства — земельних ресурсів країни. Побажавши учасникам круглого столу активної і плідної дискусії, Олександр Копиленко зауважив, що правове супроводження процесу формування ринку землі в Україні є проблемою, яка ставить високі вимоги до правознавчої галузі, потребує постійної уваги з боку науковців та політично не заангажованих юридичних експертів з цієї проблематики. Їхня співпраця з народними депутатами та відповідними комітетами Верховної Ради України може стати запорукою ефективного законодавчого забезпечення розвитку не лише аграрного сектору, а й національного господарства. В обговоренні питань узяли участь відповідальні працівники: Міністерства аграрної політики України — Олександр Ковалів, Держкомзему України — Надія Ключник, Академії аграрних наук України — Анатолій Яцик, Інституту «Укрземпроект» — Володимир Шаповал, секретаріату Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України — Микола Красник, Ради з вивчення продуктивних сил України НАН України — Оксана Веклич, а також науковці Інституту законодавства Верховної Ради України Олег Зайчук, Трохим Ковальчук, Олександр Кириченко, Ніна Нижник, Василь Шевчук, Володимир Черняк, Олена Богачова, Тамара Березянко, Сергій Бритченко, Олександр Данилюк, Оксана Клименко, Тарас Скомороха, Олександр Сокуренко. Скажімо, Олександр Ковалів ( www.kovaliv.kiev.ua) у гостро полемічному виступі проаналізував проблеми формування ринку земельних ділянок, рентних відносин, наголосив на необхідності Національного банку землі, підкресливши, що стратегічна орієнтація України в напрямі подальшого розвитку ринкових відносин вимагає дуже серйозного наукового вивчення й системного правового супроводження процесів щодо включення в ринковий обіг найважливішого національного багатства — землі. Академік УААН Анатолій Яцик проаналізував стан земель водного фонду України, запропонував конкретні заходи, невідкладна і практична реалізація яких зупинила б інтенсивне наростання екологічно небезпечних проблем. Під час дискусії Василь Шевчук відзначав, шо земля — найважливіший природний ресурс України, вона становить основу життєдіяльності її населення. Земельний фонд нашої держави — 60,4 мільйона гектарів, більше половини — це рілля найвищої якості. Частина земельних ресурсів у складі продуктивних сил держави становить понад 40%. На використанні землі як безпосереднього чинника виробництва формується близько 95% обсягу продовольчого фонду та 2/3 фонду товарів споживання. У ресурсній забезпеченості соціально-економічного розвитку України земля становить 40-44% (виробничі фонди та оборотні засоби — 20-21% трудові ресурси — 38-39%). Загальна вартість земель, переданих селянам безоплатно, за наявною оцінкою — 210 мільярдів гривень. За площею сільськогосподарських угідь на одного жителя Україна (0,85 гектара) поступається тільки Канаді, США і Росії. За раціональної структури землекористування і відповідного наукового та ресурсного забезпечення наша держава здатна виробляти продуктів харчування на 140-145 мільйонів людей. Учасник круглого столу Микола Красник визнав, що надзвичайно важливим для аграрного сектору країни стало прийняття в жовтні 2001 року Земельного кодексу, який узаконив приватну власність на землю і фактично сформував передумови для реалізації створення ефективного ринку землі. Ще до його прийняття досить швидко було здійснено приватизацію земель, які були в особистому користуванні громадян. Ринок земель, що перебувають у приватній власності громадян, нині налічує майже 16 мільйонів земельних ділянок на площі 3,4 мільйона гектарів, приватизованих громадянами згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 15-82. Ці землі сьогодні — у вільному ринковому обороті, їх купівля-продаж відбувається за ринковими цінами. Державі необхідно лише стежити, щоб ці процеси вкладалися у правові рамки, «відшліфовувати» чинне законодавство. Доктор економічних наук, професор Володимир Черняк зазначив, що якби Україна мала той самий ступінь інтенсифікації економіки, що й розвинуті європейські країни, то використання землі було б одним із найбільших джерел надходжень до державного бюджету. Сьогодні середній прибуток на гектар ріллі в країнах Європейського Союзу становить приблизно 500 євро. Отже, використання української ріллі на такому само рівні могло б приносити сукупний прибуток у сумі понад 16 мільярдів євро. Ми в Україні розуміємо, що досягти такого рівня можна, лише послідовно впроваджуючи прозорі, конкурентні ринкові відносини в землекористування, отже, і купівлю-продаж земель усіх видів. У цьому напрямі вже здійснено вирішальні і безповоротні кроки — передусім ліквідовано монополію державної власності на землю. У радянські часи вся земля була в загальнонародній власності і надавалася лише в користування, навіть ділянки під приватними житловими будинками. Перехід до ринково-демократичної системи супроводжувався запровадженням приватної власності на землю. Доцент Тамара Березянко звернула увагу на те, що значні неузгодженості з ринковими принципами господарювання має механізм використання земель під забудову в містах. Тут діють переважно тіньові, непрозорі схеми — землі нібито «виділяються» для забудови на засадах оренди за ставками, які не мають нічого спільного з реальною цінністю, а насправді — продаються і перепродаються за цінами, що набагато вищі. Отже, майбутня влада має навести порядок у цій справі, ліквідувати залишки адміністративно-командних відносин, побудувати правові засади для дії вільних, прозорих, конкурентних механізмів ринкового обігу будівельних ділянок. До речі, налагодження їх потребуватиме запровадження податку на нерухомість, який ураховував би реальну ринкову вартість призначеної для забудови землі — цим істотно зміниться спрямування великих грошових потоків на користь суспільства і держави. Щодо земель сільськогосподарського призначення справа складніша. Про це казав у своєму виступі кандидат юридичних наук, доцент Сергій Бритченко. Ще 1992 року в Україні було ухвалено закон про паювання землі і майна колективних сільськогосподарських підприємств. Цей процес набув особливої гостроти останніми роками. На сучасному етапі у власності держави залишилося менш як 28 відсотків угідь. Право на земельні паї одержали 6,8 мільйона працівників і пенсіонерів колишніх колгоспів і радгоспів. Середній розмір паю становить близько 4 гектарів. Разом — понад 27 мільйонів гектарів сільськогосподарських угідь. Однак цей процес досі не завершено остаточно — землі передано у приватну власність, але не скрізь із належним правовим оформленням. Більшість із приватних ділянок — понад 22 мільйони гектарів — передано в оренду. Здебільшого сільськогосподарські угіддя перебувають в оренді господарств — правонаступників колишніх сільськогосподарських підприємств, колгоспів і радгоспів. Наступним кроком має стати створення правових засад вільної купівлі-продажу цих земельних ділянок. Підбиваючи підсумки, перший заступник директора Інституту законодавства з наукової роботи, доктор економічних наук, професор Трохим Ковальчук наголосив, що під час обговорення учасники круглого столу висловили багато плідних думок та конструктивних ідей, застерігаючи при цьому від поспішного переходу до вільної купівлі-продажу земельних ділянок. Законодавчо-правове поле поки що не гарантує реальних передумов для запровадження вільного ринкового обігу сільськогосподарських земель. Подальша ж тінізація цих процесів може призвести до вкрай негативних наслідків, зокрема, до нецільового використання земельних ресурсів, поширення спекулятивних операцій на земельному ринку та концентрації землі у власності обмеженої групи осіб. У результаті виникне реальна загроза незаконного привласнення унікального національного капіталу, яким є українська земля. Не слід поспішати зі скасуванням мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення. Верховна Рада України пішла на виважене і вельми важливе рішення, свого часу прийнявши поправки до Земельного кодексу і заборонивши продаж землі сільськогосподарського призначення до 2010 року. Можна прогнозувати, що доти не виникне підстав скасовувати це рішення і відкривати безперешкодний простір руйнівним для села процесам. Учасники круглого столу сформулювали рекомендації, які будуть запропоновані Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин, а також Міністерству аграрної політики України та Державному комітету України із земельних ресурсів. http://www.golos.com.ua/rus/article/1223295446.html |